ТОВКАЧ, ЧА,
Товкач, ча, м.
1) Пестъ — въ ступкѣ, толчеѣ. Рудч. Ск. І. 135. Вас. 157, 172. Вона у їх товкач і помело, т. е. на всѣ руки. Н. Вол. у.
2) мн. = Товченики. (См. Товченик 1). Мені шо вдень, шо вночі — все товкачі — говоритъ лава о себѣ въ загадкѣ. ХС. III. 62. Ум. Товкачик, товкачичок.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 269.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ТОВКАЧІВ, ЧЕВА, ВЕ →← ТОВКАТИ, КА́Ю, ЄШ,